«Пагін папаї» та «молода курурудза» або як олівці Crayola дали назву кольорам в CSS

Формальна мова опису зовнішнього вигляду документа CSS розроблена спеціально для більшої зручності оформлення веб-сторінок. В останній модифікації від 29 жовтня 2015 року був зазначений 141 різновид основних кольорів. Це не тільки широковідомі та зрозумілі простому користувачеві чорний, білий та червоний, але і взагалі неймовірні відтінки «старого мережива» або «античного білого».

Відразу виникає питання: «Кому прийшло в голову назвати колір «старе мереживо» та розмістити його в мові програмування»? Насправді, історія назв в CSS досить довга.

У першій редакції списку кольорів CSS 1986 року існували 69 основних найменувань. При цьому для зазначення відтінку використовували регістр. Назви «red» і «Red» відображали два різних відтінки. Через цю особливість програмісти часто допускали помилки в зазначенні коду кольору.

Протягом 5 років розробники шукали шлях до стандартизації кольорів, який би спростив взаємодію з ними. Більшість цікавих назв отримали розповсюдження завдяки американському програмісту Джону С. Томасу. Після чергової плутанини з кодуванням відтінків у власному проекті він вирішив удосконалити всю систему. За основу він взяв назви 72 воскових олівців, які випускала компанія Crayola. Так стандартний набір бази RGB отримав більше 60 нових найменувань.

До такого ж функціонального рішення прийшов програміст Пол Равелінг. Для удосконалення бази він використав існуючі назви фарб, що виробляла компанія Sinclair.

Звісно, деякі назви довго обговорювалися. Наприклад, відтінок Гейнсборо не прив’язаний до конкретного природного предмету чи явища, а є посиланням на відомого англійського живописця XVIII століття. Незважаючи на подібні нюанси, система прижилася та використовується по сьогодні.

Досвідчені програмісти з посмішкою говорять про подібні назви відтінків. Більшість профі використовує для кодування систему RGB та називає можливість задавати колір через його назву просто розвагою. Дійсно, використання найменування відтінку дозволяє зекономити трохи часу, але дещо обмежує розробника. Саме тому назви широко використовуються веб-дизайнерами-початківцями, але практично ігноруються професіоналами.