Історія про «правочки» у дизайні: якби Толкін зіткнувся із замовником дизайну

Дизайнерський макет і справді схожий на літературний твір. Має багато логічних, стилістичних взаємозв’язків та чітку, продуману композицію. Що сталося б, коли видавець пана Толкіна мав би палку пристрасть до дрібних, на перший погляд, правок, і як це можна порівняти з дизайном на етапі запуску проекту?

Кожен елемент — частина великого цілого 

Тепер Толкін сидить ночами, палить свою люльку, мучиться від мігрені і змінює всюди ім’я головного героя.

Що стосується дизайну, макет — єдина одиниця, яка складається з багатьох елементів. Всі вони гармонійно вписуються в композицію. Тому навіть невелика зміна не може пройти без наслідків. Наприклад, хочеться замінити колір ось цієї кнопки на червоний, а ще краще — на лососевий. Але в дизайні жодного натяку на той лососевий і при цьому він взагалі не вписується в колірну палітру сайту. В результаті дизайнеру доводиться «перекроювати» сайт і обдумувати нову палітру, де б той лососевий таки був до місця.

Велика ймовірність конфлікту між елементами

Після безсонної ночі з попередньою правкою, Толкін уже передчуває всіма фібрами душі переписування сцен з Теоденом.

В дизайні елемент, що отримав «нове обличчя» також цілком може вступити в стилістичний та логічний конфлікт з іншими елементами — вони ж бо «залишилися собою». Навіть заміна однієї іконки на контурну, наприклад, призведе до того, що всі інші доведеться приводити до єдиного стилю.

Про «погратися зі шрифтами»

Ніхто не захищав Тео (колишнього Фродо) дорогою до Мордору, не врятував від гігантської павучихи і підступного Голлума, перстень захопили орки, Середзем’я знищено і ніякого хепі-енду.

Зазвичай змінити гарнітуру чи розмір шрифту на кінцевих етапах — неймовірна морока. Це як порушити фундамент, після чого вся конструкція сиплеться, як картковий будиночок. Ну, можливо, не так все страшно, але й приємного мало. Новий шрифт може погано комбінуватися з іншими, а розмір вимагати більше місця (якого, звісно, в макеті не передбачено).

Надмірне і постійне ускладнення може все зіпсувати

Скупа чоловіча сльоза майже непомітно скотилася лівою щокою генія пера. Підключається дизайнер обкладинки, який видає єхидні смішки і навіть не уявляє, що з цим робити: «Володар перснів: пригоди в Середзем’ї після Гобіта. Братство персня». Проста і влучна назва перетворилася на безглуздий, величезний набір слів.

Що дизайн має бути зрозумілим для користувача, це відомо. Додавання нових елементів на кінцевих етапах — погана ідея. Після релізу, за бажання, можна інтегрувати нові «фішки». Але це буде обдумано і гармонійно втілено в життя, а не поспіхом.

Особисті вподобання можуть і не збігатися з вподобаннями аудиторії

Експеримент Толкіна з гномом-велетнем зустрів нещадну критику читачів. З’являються конспірологічні теорії, ніби як Гімлі — замаскований під гнома орк, що шпигує для Темного Володаря.

Смакові вподобання — штука суб’єктивна. Дизайн розрахований на аудиторію, а не на індивідуальний смак, який може різко контрастувати зі смаками більшості майбутніх відвідувачів сайту. Завдання дизайнера — зробити макет максимально ефективним і естетичним. Звісно, ніхто не пропонує погоджуватися на «геть не подобається», мова йде про здоровий компроміс. Це стосується, перш за все, комерційних проектів.

Звісно, співпраця між замовником і виконавцем надзвичайно важлива. І внесення корективів і правок — це невід’ємна складова робочого процесу. Але погано коли вони з’являються на етапі запуску проекту, а не на етапі проектування, узгодження або будь-якому іншому етапі, коли правки можна внести безболісно.